Форми і методи організації творчої співпраці вчителя й учнів на уроках трудового навчання і в позаурочний ча

Життєва мета педагога та головне завдання професійної діяльності полягає в тому, щоб розбудити творчу фантазію дітей. А потім — тільки встигати спрямовувати її в потрібне русло.

Творча таємниця вчителя — це повна свобода форм і методів; єдина вимога — ґрунтовні знання в поєднанні із власною думкою та елементами на¬укового дослідження.
Сучасні школя¬рі більш технічно розвиненіші та поінформованіші за своїх попередників. Тому й мусить учитель іти в ногу з часом: працювати з новими технологіями не гірше своїх вихованців.
У творчому арсеналі вчителя повинні бути різні моделі уроків: інтегровані, інтерактивні, ігри, вікторини, творчі виставки і, звісно ж, класичні. Педагог повинен успішно використовувати еле¬менти зацікавленості, окремі життєві ситуації, чітко й логічно розкривати шляхи екологічних та господарських проблем.
Технології освітньої діяльності
Технологіїя освітньої діяльності грунтується на особистісно-зорієнтованому навчанні, що дає мож¬ливість вивчити й розвивати здібності, інтереси та нахили учнів, розкривати проблеми навчання й ви¬ховання та визначати методи їх вирішення, прогно¬зувати результати навчально-виховної діяльності. Така технологія навчальної діяльності вимагає внесення змін у зміст навчання, зокрема, доповнення уроків трудового навчання позакласною роботою учнів відповідно до їх потреб та інтересів; навчаль¬ний процес структурується на солідарній основі; учитель виконує роль консультанта та джерела знань, створює вибір пізнавальної альтернативи та умови для творчості дітей.
Умовою ефективності досвіду є гуманістичний підхід до дитини, забезпечення нерозривності теорії з практикою, диференціації навчання, реалізації ін¬ших дидактичних принципів, а також створення на¬лежної навчально-матеріальної бази для трудового навчання та використання інформаційно-комуні¬каційних технологій.
Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у сис¬темі «педагог — дитина» на основі її розуміння, прийняття і визнання.
Найактивніше цьому сприяють інтерактивні методи навчання. Завдяки закладеним у їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії учнів вони є ефективними, оскільки навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії вчителя і всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де й учень, і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання.
Теоретичною основою запровадження інтерак¬тивних методів навчання є системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів. Урок повинен бути не стільки інформативним, скільки розвивальним, мати практичне спрямування. Сьогодні, коли перед школою насамперед стоїть завдан¬ня розвитку особистості дитини, на уроках трудового навчання потрібно використовува¬ти широкий спектр особистісно-зорієнтованих освітніх технологій.
На своїх уроках та в позакласній роботі я на¬магаюся створити такі умови, коли учні постійно співпрацюють з учителем, висловлюють свої думки, діляться інформацією займаються творчою діяльністю, реалізують свої проекти. Я вбачаю своє завдання в тому, щоб пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до думки вчителя; розвивати критичне мислення; навчати самостійно здобувати й аналізу¬вати інформацію, бачити досягнення та помилки, аргументувати свої думки, прагнути пошуку опти¬мальних рішень.
Щоб реалізувати поставлені завдання, я ви¬користовую у своїй роботі інтерактивні технології навчання, складовими яких є методи самостійної роботи учнів, пов'язані з пошуком нової інформа¬ції, розв'язування проблемних та творчих завдань, та інші форми навчання.
Методи та форми інтерактивного навчання, що застосовуються на уроках, забезпечують підви¬щення ефективності трудового навчання. Одним із підтверджень цієї тези є піраміда запам'ятовування.
Люди сприймають:
10% того, що вони читають.
20% того, що вони чують слухають інформацію.
30% того, що вони бачать дивляться на малюнки, схеми.
50 % того, що вони бачать переглядають фрагменти відео.
70% того, що говорять чи пишуть, висловлюючи власну думку.
90% того, що вони говорять під час власної діяльності презентують, беруть участь у рольових іграх, здійснюють практичну діяльність.
Навчання в малих групах
Учитель в інтерактивному навчанні є органі¬затором процесу навчання. Виходячи зі специфіки навчального предмета, я використовую у своїй пе¬дагогічній практиці навчання в малих групах, об'єднаних спільною метою. Таку модель роботи доцільно використовувати в ході виконання учнями практичної роботи. Таке навчання відкриває для учнів можливості для співпраці зі своїми однокласниками, сприяє формуванню практичних вмінь, кращому засвоєнню знань із трудово¬го навчання. Спільні зусилля сприяють до¬сягненню всіма членами групи позитивного результату.
Об'єднання в групи вчить працювати в колек¬тиві та створює конкурентну ситуацію, тому роботу учнів організовую таким чином, щоб змагаючись, вони працювали в режимі співпраці й усвідомлю¬вали, що успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, а й зусиллями товаришів.
Організацію групової діяльності учнів здій¬снюю, дотримуючись відповідних правил, прийня¬тих разом з учнями.
По закінченні практичної роботи використо¬вую метод «Галерея»: вироби учнів розміщуються на спеціальному стенді, де учні їх розглядають, ви¬значають кращі роботи, висловлюють своє бачен¬ня щодо шляхів покращення виробу.
Це дає можливість учням порівняти роботи та ви¬значити рівень досягнення поставлених цілей, що сприяє правильній самооцінці та підтримці взаємо¬відносин між членами групи.
Таке навчання здійснюю не тільки в групах, а й у парах.
Робота в парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером. Вона сприяє і розвитку навичок спілкування, критичного мислення, уміння переконувати й вести дискусію. Використовувати роботу в парах варто тоді, коли завдання потребують спільної праці.
Наприклад, закінчуючи вивчення певної теми, як елемент закріплення знань пропоную учням скласти кросворд і даю ключове слово для кожної пари. На наступному уроці складені групами учнів кросворди можна використати як дидактичний ма¬теріал для перевірки засвоєння знань кожного учня.
Із досвіду роботи відомо, що потрібно застосо¬вувати технології, які передбачають одночасну робо¬ту всього класу. З цією метою майже на всіх уроках використовую фронтальні технології інтерактивного навчання. Наприклад, «Вільна кафедра»: перед учня¬ми ставиться проблема, яку необхідно вирішити, а потім учням надається можливість висловитися. У результаті обговорення для реалі¬зації обирається найбільш вдала ідея.
Метод проектів
Трудове навчання завжди було орієнтовано на практичну підготовку учнів, застосування знань на практиці.
Однією з педагогічних технологій, яка відобра¬жає реалізацію особистісно-зорієнтованого підходу в освіті та сприяє формуванню вміння адаптувати¬ся до швидкозмінних умов життя людини є метод проектів. Головним є те, що цей результат можна побачи¬ти, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності.
У процесі виконання проекту активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок, цим самим підвищуючи їхній творчий потенціал.
Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяль¬ність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створен¬ня нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосуван¬ня; розвиває морально-трудові якості, загальноціннісні мотиви вибору професії і працелюбність.
Щоб допомогти учням визначитися з темою творчого проекту, заздалегідь складається список можливих тем проектів і пропонується учням. Якщо серед запропоно¬ваних тем жодна не зацікавила учня, то тему проекту він може обрати й самостійно. При цьому вчитель допомагає учневі визначитись у тому, чи має він достатній рівень знань, умінь, навичок, необхідних для виконання задума¬ного проекту.
Теми творчих проектів повинні бути практично значи¬мими, тобто проекти, які учні виготовлятимуть, повинні мати практичне застосування.
Розробляючи теми проектів, треба зважати на інтереси учнів, матеріально-технічне забезпечення навчальних майстерень, а також рівень підготовки вчителя. Для виконання творчого проекту учні розробляють відпо¬відні документи.
Після завершення проекту в кожному випадку здійсню¬ється його захист.
Під час реалізації програми «Технології» учитель має звернути особливу увагу на міжпредметні зв'язки, які набувають особливого значення для проектно-технологічної діяльності учнів, оскільки сприяють формуванню в них цілісних знань, системного практич¬ного досвіду.
Гра у навчальному процесі
Ефективним методом інтерактивного навчан¬ня є гра. Мета такого уроку — створити ситуа¬цію, в якій учні відчули б себе дослідниками, кон¬структорами, технологами і здобували знання під час гри. У класі створюється декілька груп, кожна з яких ставить іншим запитання з вивченого ма¬теріалу, теми, про інструменти, естетичне оформ¬лення, місце виготовлення виробів. Вірні відповіді оцінюються балами. Перемагає група, яка набрала найбільше балів. Можна використати такі твор¬чі ігри: «Конструктор», «Дороби виріб», «Що, де, коли?» та інші. Завдання педагога полягає в під¬порядкуванні гри самій дидактичній меті, він ви¬ступає як консультант чи ведучий.
Використання гри у навчальному процесі є про¬цесом цілеспрямованим. Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактич¬ної мети, ще й комплекс інших цілей: забезпечення контролю, сприяння професійному самовизначен¬ню, розвиток творчої уяви, удосконалення навичок співпраці, надання можливості висловлювати свої думки.
Одне з найважливіших завдань, яке повинен реалізувати вчитель трудового навчання — спри¬яння професійному самовизначенню учнів.
Базові методи та методичні прийоми, якими користуюсь мозкова атака, дискусія, метод «Мікрофон», «З перших уст», анкетування.
Плануючи кожен урок, готую проведення контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, що спонукає їх замислюватися над підви¬щенням якості своєї роботи. Розроблена сукупність методичних прийомів, засобів організації навчальної діяльності є ефек¬тивною й оптимальною для умов роботи в школах.
Позаурочна діяльність
Виховання позитивного ставлення до праці в підлітків у позаурочній діяльності ви¬значається комплексом певних педагогічних умов.
Педагогічні умови — це те, що обумовлює пе¬дагогічний процес, від чого залежить його ефек¬тивність.
Однією з основних умов, яка сприяє вихован¬ню позитивного ставлення до праці учнів, є раціональна організація різних видів трудової діяльності.
Особливого значення для трудового вихован¬ня учнів шкіл набуває суспільно-корисна, праця — основний, обов'язковий, постійний елемент позаурочної діяльності школярів.
Суспільно-корисна праця має включати роботу в гуртках.
Саме в різноманітних видах діяльності у вихо¬ванців формуються трудові вміння й навички, позитивне ставлення до праці. Спільна трудова діяльність допомагає вихованцям нормалізува¬ти взаємини з вчителем і колективом учнів, створює сприятливі умови для розвитку само¬дисципліни, вимогливості, самоаналізу.
Дуже важливо виховувати в школярів потребу в простій, але необхідній праці.
Самообслуговування — необхідна складова частина трудового виховання, морального розвитку дітей і підлітків.
В її основі лежать такі педагогічні вимоги :
 обов'язковість для всіх учнів; планування, систематизація;
 освітньо-виховний характер;
 дотримання санітарно-гігієнічних норм і ви¬мог, правил техніки безпеки.
В умовах школи продуктивна праця виступає як вагомий педагогічний чинник, що позитивно впливає на формування особистості.
Педагогічна доцільність продуктивної праці виражається її функціями:
 Дидактичними
 Виховними
 Розвивальними
На всіх етапах трудової підготовки продуктивна праця повинна бути доцільною, пов'язаною з реаль¬ними життєвими потребам, опиратися на знання та вміння, набуті в процесі на¬вчання.
Аналізуючи різні методи і прийоми управління працею вихованців, можна виділити такі етапи її організації:
 підготовчий етап;
 власне трудовий процес;
 аналіз і оцінка його результатів.
На підготовчому етапі розв'язуються організа¬ційні питання, які включають підготовку робочого місця, об'єктів праці, інструментів, інвентаря, мате¬ріалів. На підготовчому етапі важливо врахо¬вувати інтереси й побажання дітей.
Особливого значення набуває усвідомлення учнями мети праці. Важливо, щоб школярі усвідомлювали важливість роботи, яку вони виконують, бачили її практичні результати. Це стимулює учнів до переборювання труднощів, по¬роджує бажання працювати краще, приносить моральне задоволення.
Наступним етапом є сам процес виконання завдання.
Залежно від видів праці, її можна організувати по-різному: бригадами, групами та мікроколективами.
Правильна організація праці вимагає, щоб ха¬рактер роботи, її зміст та обсяг були посильними для учнів.
Доцільним є використання методики колективних творчих справ.
Чим привабливіше трудове за¬вдання для підлітків, чим важливіша його суспільна значущість, тим більше прагнення зробити його на високому рівні.
У процесі практичної діяльності в школярів необхідно виховувати культуру праці, яка полягає в умінні планувати свою роботу, тримати в поряд¬ку робоче місце, бути дисциплінованим, працювати швидко, охайно, дбайливо ставитись до знарядь пра¬ці та матеріалів, виявляти ініціативу та кмітливість. Потрібно підтримувати емо¬ційний настрій дітей, допомогти їм якомога краще виконати завдання.
Основним у методах роботи вчителя є його практичні дії, особистий приклад. Він працює разом з учнями, захоплює їх своїм прикладом, слідкує, як складаються стосунки між учнями, думає над тим, що слід зробити, щоб робота була ефективною і давала належний результат. Потрібно постійно враховувати думки, пропозиції дітей, давати їм можливість поміркувати, самим прийняти рішення.
Наступний етап організації праці — підбиття підсумків, аналіз і оцінка результатів. Облік і оцінка праці — важливий засіб виховання в школярів по¬чуття відповідальності, уміння виконувати роботу добросовісно і своєчасно. Це можна робити на конкурсах, вікторинах, оформлювати у вигляді альбомів, стендів, стінгазет тощо. Любов вихователя до школяра допоможе налагодити контакт, подолати відчуження, прищепити віру у свої сили.
Саме така позиція забезпечує найбільш повне розкриття особистості кожного учня, сприяє вихованню в нього позитивного ставлення до праці.
Отже, раціональна організація різних видів трудової діяльності учнів дозволяє виокремити провідні аспекти творчої співпраці вчителя й учнів на уроках трудового навчання і в позаурочний час.

Трудове виховання в розвитку особистості школяра

Трудове виховання підростаючого покоління – одна з основних складових у формуванні особистості нової людини. Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці

Суть поняття "трудове виховання".

Трудове виховання – процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення. Працьовитості й свідомості людини праці.

Трудове виховання – це ведуча ланка всієї системи виховання школярів. Трудове виховання визначається багатьма факторами, а в школах здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність школярів, родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації.

Завдання трудового виховання.

Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити:

психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);

підготовки до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Трудове виховання ґрунтується на принципах:

єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);

виявлення і розвиток індивідуальності в праці;

високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;

залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;

постійності, безперервності, посильності праці;

наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;

творчого характеру праці;

єдності праці та багатогранності життя.

Зміст трудового виховання школярів.

Зміст трудового виховання школярів визначається навчальною програмою для кожного класу. Його особливості відображають поняття "трудова свідомість", "досвід трудової діяльності", "активна трудова позиці".

Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у суспільно корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, зсування ролі праці у виборі майбутньої професії.

Досвід трудової діяльності означає систему загальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, праці, об’єктивного оцінювання результатів своєї праці та само оцінювання, вмінь і навичок систематичної, організованої, посильної суспільно корисної праці, узагальнення набутого досвіду.

Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань, прагненням до обумовленого вибору професії, продовження освіти у відповідному навчальному закладі.

Основні види людської діяльності. Основними видами людської діяльності є: гра, навчання і праця. Гра є провідним видом діяльності дитини-дошкільника. З прикладом до школи основним видом діяльності дитину стає навчання. А вже в навчальній діяльності є риси, що зближують її з працею.

Праця являє собою діяльність, скеровану на виробництво суспільно-корисних продуктів – матеріальних чи ідеальних. К.Маркс писав, що праця – це процес, який відбувається між людиною і природою і в якому людина перетворює матеріал природи на засоби існування. При цьому не має значення чи потрібен продукт для того. Хто його виробляє, важливо, що цей продукт потрібен суспільству. Трудова діяльність, таким чином, є за своєю природою суспільна, оскільки цілі її диктуються індивіду суспільством, яке дає йому "соціальне замовлення".

У трудовій діяльності знаходить своє продовження розвиток психічних процесів і властивостей людини. Іноді в праці вбачають тільки створення продукту. Але для нас не менш важливо знати, як змінюється людина, її психологія в процесі використовувати працю з вихованою метою.

Суть поняття "трудова діяльність". Трудова діяльність – явище складне, багатогранна і керівникові виробничого колективу вкрай необхідно знати не тільки, як виконується той чи інший вид правці, а й психологічні особливості, пов’язані з трудовою діяльністю.

Так, наприклад, на трудових процесах відбивається тип нервової системи особистості (вищої нервової діяльності), що лежить в основі темпераменту. Сила, швидкість і врівноваженість нервових процесів – збудження і гальмування проявляються в праці. При однаковому сумлінному ставленні до роботи флегматик і холерик працюватимуть по-різному: один – спокійно, врівноважено, повільно, розмірено, без частих відволікань; другий – рвучко, швидко, енергійно, емоційно, з ентузіазмом (коли все йде добре), зі зривами (коли зазнає невдачі).

Тема і мотиви трудової діяльності. Для успішного виконання якоїсь роботи необхідними є постановка мети і мотивів діяльності.

Мета – це те, що чого прогне людина, чого хоче досягти. Мета буває близька і віддалена. Однак самої лише мети недостатньо, щоб людина включалася в трудову діяльність: потрібний внутрішній поштовх – мотив. Мотив – це спонукальна дія діяльності, пов’язане з задоволенням певної потреби. В ролі мотивів виступають думки, прагнення, почуття людини, в яких проявляється усвідомлена потреба.

Для успішного виконання якоїсь роботи, крім наявності цілей та мотивів, потрібно вміти її виконувати.

Вміння це здатність людини продуктивно, якісно і у відповідний час виконувати роботу. Вміння – це складна властивість людини, в неї завжди включаються знання, мислення, увага, самоконтроль, розумові та рухові навики.

Теоретичні основи досліджуваної проблеми

Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психологічного розвитку особистості. "Праця, як ми її розуміємо є так "вільна і погоджена з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істотно людської мети в житті, - писав видатний російський педагог Костянтин Ушинський (182). – Саме виховання, якщо воно бажає щастя людини, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя".

Трудове виховання – виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї правці), загально виробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально-технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Ступені трудового становлення особистості

Формування готовності до праці поділяються на етапи – своєрідні ступені трудового становлення особистості:

1. Дошкільний період. На цьому етапі відбувається залучення дітей до побутової праці, догляду за тваринами і рослинами, виготовлення іграшок, ознайомлення з працею дорослих, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її результатів.

2. Початкова школа. Головне для неї – вироблення елементарних прийомів, умінь і навичок ручної обробки різних матеріалів, вирощування сільськогосподарських культур, ремонту навчально-наочного приладдя, виготовлення іграшок, різних предметів для школи. Учнів знайомлять з деякими професіями.

3. Основна школа. Навчання і виховання у ній зосереджується на оволодінні знаннями і практичними і вміннями обробки металу та дерева, основами електроніки, металознавства, графічної грамоти. Формування уявлень про головні галузі народного господарства, вмінь і навичок виготовлення нескладних виробів. Починаючи з 8-го класу, учні працюють у навчально-виробничих бригадах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах.

4. Старша школа. Вона ставить за мету оволодіння уміннями і навичками з наймасовіших професій, які здобувають безпосередньо на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної та виробничої бази. На цьому етапі важливо знайомити учнів з основами економічних теорій, підприємницької діяльності, законодавства з питань підприємства, фінансово-кредитних операцій, психолого-педагогічними засадами управління.

На всіх етапах трудового виховання учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залучати до реальних виробничих відносин і формувати розвинуте, зорієнтоване на особливості ринкового мислення, розвивати загальні (інтелектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, технічні, математичні тощо) здібності, відроджувати національні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах.

Трудове навчання в системі трудового виховання

Працелюбство не вроджена якість людини, і воно виховується і прививається йому з дитинства. Тому вся система виховання повинна будуватись на прищепленні дитині працелюбства.

Та вивчення основ наук найбільш ефективно допомагає трудовому вихованню школярів, якщо воно тісно пов’язано з працею. Важливою умовою реалізації такого зв’язку виступає політехнічна освіта, озброєння школярів знаннями. Такі знання виступають важливою передумовою формування у школярів бажання працювати, а також розвитку їх творчих сил в процесі роботи.

Озброєння школярів знаннями в процесі вивчення програмного матеріалу навчальних предметів проходить на основі зв’язку з виробництвом і працею. Відсутність зв’язку між навчанням і працею школярів залишає вчителя важливого засобу підвищення якості знань і активності процесу навчання.

На уроках учень оволодіває науковими поняттями, законами, засвоєння яки не можна звести до простого заучування.

При дидактичній обробці зібраного матеріалу слід пам’ятати, що він повинен бути:

органічно пов’язаний з питаннями, які вивчаються по програмі;

доступний для школярів, враховуючи їх вікові особливості, кругозір;

типовим для багатьох виробництв.

В процесі навчання школярів при підготовці до трудової діяльності велике роль відіграє опора на їх особисті спостереження і особистий досвід. При поясненні нового матеріалу і повторенні вивченого вчитель звертається до фактів і явищ, з якими школярів стикаються на практиці, в процесі праці.

Це не тільки допомагає міцному засвоєнню навчального матеріалу і розумінню навчальних основ виробництва, а й розвиває спостережливість, просторові уявлення, уяву як необхідний акт творчості.

Щоб підготовити учнів до засвоєння наукових основ техніки і технології виробництва, багато шкіл практикують завдання загальноосвітнього характеру.

До завдань повинні бути включені відповідні дидактичні вимоги. Але одні ці завдання, навіть складені педагогічно продумано, не можуть забезпечити необхідну підготовку школярів до праці.

В цілях трудового виховання школярів використовуються такі засоби, як екскурсії, знайомство з досягненнями науки і техніки, роз взування задач розрахунково-практичного характеру.

Навчання основ наук формує у школярів якості особистості, потрібні їм в праці і допомагають правильно зрозуміти свою роль в суспільстві.

Шляхи й засоби розв’язання проблеми

Психологічна підготовка школярів до праці. Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці – формування у нього почуття самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Як справедливо стверджує О.Вишневський, почуття самовідповідальності сприяє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і діяльності рис, які підприємливість, ініціативність творчість. Коли ці риси "стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягнути господарського успіху і добробуту".

Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці передусім у навчальній праці К. Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці. Для багатьох учнів значно легше попрацювати фізично, ніж розв'язати математичну задачу або написати твір.

Навчання формує потрібні трудові якості людини лише за умови, що воно має істотні ознаки праці: свідому постановку мети, осмислення конкретним індивідом своєї ролі в досягненні поставлених завдань, напруження розумових сил, подолання труднощів і перешкод, самоконтроль. Для цього необхідно пробудити в учнів бажання вчитися, розвинути в них пізнавальні інтереси й дати їм можливість пізнати радість успіху в навчанні Складність розв'язання цього завдання в тому, що школярі не завжди відразу бачать результати навчальної праці.

Питання організації навчальної праці, здійснення виховання у процесі навчання розглядалися в розділі дидактики. Варто лише наголосити на важливості для навчальної пращ організації самостійного здобування учнями знані" формування у них пізнавальних інтересів, інтелектуальних умінь і навичок в активній пізнавальній діяльності за допомогою відомих методів і форм навчання.

Трудове навчання – важлива складова системи трудового виховання

Важлива складова системи трудового виховання — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

На першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мистецтва і стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами". Вони беруть участь у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин квіти, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого садка.

Така посильна суспільне корисна праця закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати власними руками, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час.

На другому етапі (5—9 класи), спираючись на набутий у початкових класах досвід, учні здобувають знання, вміння і навички з обробки металу, дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У міських школах вони вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в сільських — сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну.

На третьому етапі (9—12 класи) трудове навчання має професійно орієнтований характер. Програми трудового навчання старшокласників передбачають оволодіння багатьма професіями. Профілі трудової підготовки визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства і наявної навчально-технічної та виробничої бази.

Трудове і початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат. Вони мають загальноосвітній, загально розвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільськогосподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння і навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії.

Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.

В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі праці.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх су спільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутову. Продуктивна праця спрямована на створення матеріальних цінностей, її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові.

Для молодших школярів продуктивна праця поєднується з грою, використовуються інструменти та обладнання, спеціально виготовлене для дітей. Підлітки і старші школярі працюють в однакових умовах з дорослими, користуються тими ж знаряддями праці. Вони самі отримують трудові завдання, планують і намічають порядок роботи, контролюють ЇЇ виконання й оцінюють результати.

Продуктивна праця учнів може бути організована в навчальних майстернях, коли виготовляється продукція на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової виробничої практики на підприємствах сфери обслуговування, на фабриках і заводах, у сільськогосподарських спілках та ін.

Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах:

працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності;

виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з'являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення;

плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з реальними можливостями;

продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.

Суспільна корисна праця учнів може виражатися у збиранні макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни і праці, хворим і людям похилого віку. Такій роботі надають змагального характеру, що пробуджує бажання дітей робити добрі справи не заради винагороди, а з усвідомлення необхідності робити людям добро. До суспільно корисної праці відносять і виготовлення іграшок для дошкільнят, створення і ремонт наочних посібників, упорядкування книжок у шкільній бібліотеці та ін.

Виховна цінність суспільне корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особистих інтересів, міцніє почуття обов'язку перед людьми.

Важливою в системі трудового виховання є праця з побутового самообслуговування. Учні ремонтують навчальне обладнання, підтримують порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї. Вони вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільну будівлю, виготовлено меблі й навчальне обладнання, у них розвивається бережливе ставлення до створеного.

Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома (прибирання ліжка, чищення одягу і взуття, допомога старшим у прибиранні квартири, у приготуванні їжі, в заготівлі дров та ін.). В окремих сім'ях батьки оберігають дітей від домашньої роботи, роблять за них те, що вони спроможні зробити самі. В таких сім'ях виростають діти, які намагаються уникати фізичної праці, не вміють трудитися і не цінують працю інших.

Педагоги повинні допомогти батькам правильно організувати самообслуговування дітей в сім'ї. Одна з форм праці із самообслуговування — чергування учнів у класі та в школі, виконання різних організаторських функцій у класному і в загально шкільному колективі.

Організація праці

Завдання кожного виду праці — сприяти фізичному, розумовому і моральному вихованню школярів.

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва. А.Макаренко стверджував, що праця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, — нейтральний процес.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі е її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати почату справу, особливо у молодших класах.

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерідко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них культури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструменту, матеріалів, готової продукції), ефективне використання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля "Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до ледаря.

До людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка".

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів та ефективність трудового виховання. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинне не тільки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбство.

Профорієнтаційна робота

Вибір професії – один з головних у житті людини. Це, вибір по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе і різних сферах життя діяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір професії - точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства.

Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати з одного боку, схильності людини, з іншого – тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної системи, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організовувати і розвивати свою справу, до конкурентної боротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, враховувати потреби суспільства в кадрах певних спеціальностей.

Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кожним роком все складнішим процесом, що передбачає такі головні аспекти (етапи):

Професійне інформування – психолого-педагогічна система формування обізнаності щодо особливостей професій, потреби суспільства в них, а також профорієнтаційні позиції, зорієнтованості особистості на вільне та свідоме своє професійне самовизначення.

Професійна діагностика – система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.

Професійна консультація –надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомогти щодо найоптимальніших для неї напрямів професійного самовизначення.

Професійний відбір – допомога учневі у виборі конкретної професії на основі його загальних і спеціальних здібностей інтересів, перспективних умов професійної підготовки і працевлаштування.

Професійна адаптація – допомога молодій людині всебічно пізнавати майбутнє, його професійне становище. Актуальна вона на стадії освоєння професії.

Профорієнтаційна робота потребує творчого підходу, врахування індивідуальних особливостей, потреб учнів, які свій професійний вибір здійснюють самостійно, під впливом батьків, друзів, знайомих, завдяки цілеспрямованій роботі школи, спеціальних закладів, установ та організацій, зацікавлених у нових працівниках.

Висновки. Завдання виховання в школі реалізується в процесі навчання і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний час у школі та за її межами.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об’єктивних чинників.

В праці можна спостерігати стійкі прояви люини.

Вміння працювати, любов і звичка достану зайнятості не можуть формуватися миттєво. Кожна епоха накладає свій відбиток на процес її становлення. Не робить виключення і ХХ століття – вік науково-технічної революції, комп’ютерної техніки, роботів, електронних і лазерних виробів, атомної енергії.

Праця дитини будь-якого віку зв’язана з розвитком її інтелекту.

Школяр, у якого розвинений розум ніколи не зможе бути по-справжньому працелюбною людиною: працелюбною - це значить завжди працівник, мислитель і шукач одночасно. Розвинуте мислення – важлива умова підготовки дитини до праці (розумової і практичної). Тільки через злиття думки і фізичної праці школярі можуть стати мислителями, пошуковцями, відкривачами.

Щоб навчити вихованців працювати, радіти самому процесу діяльності і результатами праці, з ним треба багато спілкуватись, постійно щось пояснювати, нагадувати. Запитувати.

Необхідно привчити дитину переборювати перешкоди навіть шляхом втоми. В житті проходиться часто втомлюватися, для того, щоб досягнути якого-небудь ефекту в роботі. Ми повинні привчати дитину економити свої сили, навчити не тільки працювати, а знаходити в собі ресурси, щоб пробути себе до праці, привчити до думки про те, що праця сама по собі буде давати насолоду досягнутої мети, ми повинні привчити її до вмілого, організованого підходу до переборювання перешкод та труднощів.